Принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини

Судами розглядався позов батька дитини про встановлення порядку участі у вихованні дитини.

Службою у справах дітей надано висновок про можливість визначення способів участі позивача у вихованні малолітньої доньки шляхом його систематичних побачень кожної п’ятниці з 17 год. 30 хв. до 20 год. 30 хв., та кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 16 год. 00 хв. До 19 год. 00 хв., враховуючи розпорядок дня дитини, яке має відбутись за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що батько має рівні права та обовʼязки разом із матірʼю щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Суд врахував висновок органу опіки та піклування районної адміністрації міської ради.

Відповідач звернулась з касаційною скаргою на рішення судів, в якій, зокрема, зазначала про те, що, встановивши побачення батька з донькою тільки у всі вихідні дні дитини, суд фактично звільнив батька від обов’язку участі у вихованні дитини у будні дні, участі у сприянні належному навчанню доньки у шкільному закладі, додатковому позашкільному навчанню, звільнив від участі у підготовці шкільних завдань.

Крім того, на думку матері, встановлення чіткого графіка перебування дитини на протязі двох діб з вихідного дня неділі до 9 год. ранку вівторка порушує нормальний розпорядок життя дитини, пов’язаний з необхідністю відвідування дитиною школи в понеділок, обов’язковість шкільної форми, шкільного приладдя, не враховує режим навчання та вимоги до учня. А встановлений судом спосіб спілкування дитини з батьком – святкування дня народження порушує право дитини святкувати день народження у звичному колі сімʼї. Також суди не зʼясовували режим роботи батька, можливість забезпечити перебування дитини протягом тривалого часу за місцем його проживання, можливість своєчасного відвідування дитиною школи у такому випадку.

ВС задовольнив касаційну скаргу, скасував судові рішення, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВС звернув увагу на те, що частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Тому при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановлюючи порядок участі батька у вихованні дитини, взяли за основу свого рішення висновок органу опіки та піклування районної адміністрації міської ради, а інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому середовищі, залишилися поза увагою суду (постанова від 04.04.2018 у справі № 520/1890/16-ц).