Визнання заповіту недійсним
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своє смерті.
Право на заповіт здійснюється особисто фізичною особою з повною цивільної дієздатністю (тобто здатністю особи, під час вчинення заповіту, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними).
Відповідно до ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт підписується заповідачем особисто.
Якщо заповідач не може особисто підписати заповіт, то відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України, він підписується іншої особою за дорученням та у присутності заповідача. Підпис іншої особи засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких заповіт не може бути підписаний заповідачем.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначених у ст. ст. 1251-1252 ЦК України. Посвідчені заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі, в порядку затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що дійсність заповіту пов’язується законом із дотриманням вимого щодо його оформлення і посвідчення. При цього невідповідність заповіту вимогам закону означає його нікчемність (нікчемним є заповіт, недійсність якого прямо передбачена законом і не потребує доказування).
Відповідно до ст.1257 ЦК України, заповіт складений особою, яка не мала на це права є нікчемним. За позовом заінтересованої особи, суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Із змісту ст. 1257 ЦК України можна зробити висновок, що якщо заповідач при вчиненні заповіту перебував під впливом певних обставин, хвороби тощо, внаслідок яких заповідач не міг усвідомлювати, або повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, то суд визнає заповіт недійсним.
Заінтересованими особами, в даному випадку, будуть усі можливі спадкоємці, як за заповітом, так і за законом.
Згідно із ч.4 ст.1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Послуги адвоката з визнання заповіту недійсним:
- юридичні консультації з приводу визнання заповіту недійсним, в тому числі виявлення причин недійсності;
- юридичні консультації з приводу прийняття та оформлення спадщини;
- визначення черговості спадкування;
- захист прав та інтересів заінтересованих осіб в процесі розгляду судом справи про визнання заповіту недійсним;
- визначення частки майна при спадкуванні;
- визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.